MODA314MODA314

мода українською

Alexander McQueen: дизайнер і філософ. Рефлексії на біографічний фільм

Документально-біографічна стрічка “Касети Макквіна” про визнаного англійського дизайнера була представлена на кінофестивалі Tribeca в Нью-Йорку 22 квітня. І от, майже через півроку цей фільм про Александра Макквіна побачили і в Україні. 

Ким був насправді Лі Макквін, чому він удостоївся назви “золотої дитини британської моди” і чи його скандальна слава і справді була просто проявом геніальності?

Аян Бонхот і Пітер Еттедгі, режисери кінострічки, поєднали у своїй картині інтерв’ю найближчих людей Александра, додали кадри із показів, а також home video самого дизайнера. Фільм триває майже дві години і умовно розділений на декілька частин, кожна з яких розпочинається скандальним і епатажним шоу митця.

Стрімка кар’єра Александра розпочалася з колекції, після якої його охрестили “хуліганом британської моди”, - “Highland Rape” (“Зґвалтована Шотландія”). Саме цією роботою він заявив, що не збирається бути гламурним, надто вишуканим та до нудоти шаблонним. На подіумі не просто моделі, одягнені у сукні, які змоделював Александр, на подіумі сам Александр. Штани з дуже низькою посадкою, порвані колготки, непоєднувані раніше текстури тканини, голі груди, страхітливі лінзи в очах. 

Образи, які створював Макквін, були неймовірно жіночні, але при цьому агресивні, здатні постояти за себе при будь-яких обставинах, - діляться своїми рефлексіями друзі знаменитості.

Режисери згадують також про показ "VOSS" 2001 року. Це було мистецтво заради мистецтва і, як завжди, з глибокою філософією, на яку дизайнер витратив 70 тисяч фунтів. Головна особливість цього шоу - у скляному кубі, всередині якого з’являлися моделі.

У 2006 році уже відомий широкому загалу бренд Alexander McQueen презентує колекцію “Widows of Culloden” (Вдови Калодена). Це знову шок, знову шотландські мотиви, знову геніальність. Він вчергове перевершує самого себе. Наприкінці показу посеред подіуму з’являється голограма Кейт Мосс у повітряній сукні з органзи. Оплески в залі не стихають. Шоу з геніальними костюмами, витонченою музикою та сучасними технологіями, хто тоді міг бути кращим за нього? 

Проте невідомо, чи дізнався б світ про цього талановитого лондонського хлопця, якби не Ізабелла Блоу, фешн-ікона Британії, яка мала неймовірну здатність відкривати справжніх геніїв дизайну. У фільмі передані ті неоднозначні емоції, які поєднували цих двох, про яких з легкістю можна було б сказати “не від світу сього”. Й Ізабелла, і Александр пережили трагічні моменти у дитинстві, тому дуже добре розуміли один одного і були як брат та сестра.

Після трагічної смерті Іззі (так називали її найрідніші) Макквін разом із майстром капелюхів Філіпом Трейсі присвятили ій колекцію під назвою “La Dame Bleue” (“Блакитна Дама”).

Продовж усього фільму сестра, племінник, друзі, коханці, викладачі  розповідають про те, яким був Макквін. Про його хуліганську манеру у моді і у житті, доволі специфічний гумор та неймовірну силу духу, завдяки якій він і керував власним брендом, який створив у 23.

Кожна колекція Макквіна - це запитання до глядачів, це виклик уже давно закостенілим традиціям та шаблонам, які так швидко набридають.

На початку кар’єри йому були потрібні гроші. Згодом він 5 років працював для  Givenchy. Пізніше у Александра було стільки грошей, що він з легкістю міг дозволити собі покази такого масштабу, на який вистачало фантазії, але навіть це вже не допомагало заспокоювати його творчу натуру, яка, будучи надто чутливою, іноді просто не витримувала.

Несправедливо говорити про Макквіна в минулому часі. Хоча фізично його немає, але його творчість завжди залишиться одним із кращих зразків моди як мистецтва.

Його остання колекція “Plato's Atlantis” (“Платонова Атлантида”) як поєднання непоєднуваного, як виклик часу, як найяскравіший спосіб сказати “Прощавайте і до зустрічі у майбутньому”...

Макквін - це метелики, черепи, Галактика, жорстокість, ніжність і любов. І усе це під неймовірну музику, як найвлучнішу задумку режисерів. Після його показів плакали, сміялися, у когось було відчуття огиди, але ніхто не залишався байдужим, а цього якраз він боявся найбільше.

Спочатку він був фріком, а потім став легендою.

Текст: Ірина Скишляк

 

 Alexander McQueen: дизайнер і філософ. Рефлексії на біографічний фільм